ЛОКАЛЬНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ: ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ

Abstract

Стаття присвячена встановленню сфери управлінської відповідальності, які визначають активність політичних суб’єктів локального рівня та діяльність локального політичного менеджменту. Визначено пріоритетність самодостатнього порядку денного локальних громад. Як чинника просування України до зразків консолідованої демократії Метою дослідження є встановлення специфіки інституційних засад формування локального порядку денного. Охарактеризовано обговорення питань, які є важливими для мешканців конкретних спільнот. Було підкреслено, що інтереси локальної політичної спільноти виникають в демократичних умовах політичного плюралізму. Проаналізовано завдання політичного менеджменту, пов’язані з потребами впорядкування конкретного поселення. Розкрито значення наявності локальних акторів, які обговорюють черговість витрати ресурсів та напрями конфігурації управління розвитком. З’ясовано специфіку пошуку конкурентних переваг між локальними політичними акторами. Розкрито, що належне виконання пунктів локального порядку денного не викликає заперечень збоку громади та інститутів політичних гравців. Доведено, що незадоволеність виконанням порядку денного може спонукати до протестних настроїв у локальній громаді. Встановлено, що важливим чинником формування локального політичного порядку денного є інституційний статус локальних політичних акторів. Припущено, що механізми перетворення локальних громад на самодостатні спільноти формуються за умов інтеграції локальних еліт до вироблення локального порядку денного, його демаркації із загальнонаціональним. Встановлено, що інституалізація суб’єктності локальних самоврядних структур в умовах української децентралізації стає визначальним чинником якісних демократичних перетворень. Зроблено висновок, що місцева (локальна) політика виступає середовищем корекції порядку денного, який випливає з точки зору потреб та пріоритетів розвитку. Виявлено значення загальнонаціонального і регіонального порядку денного, які можуть вимагати перерозподілу ресурсів та певних додаткових зусиль з боку локальних громад. Встановлено оптимальний організаційний вектор формування локального порядку денного нашої держави. Ним є відкрита участь у цьому процесі загальнонаціональних та локальних політичних сил, громадських рухів, груп інтересів.