Тактика і стратегія у висновках з участі України в анкетуваннітестуванні PISA – 2018 в постпандемічну добу

Abstract

У статті досліджено причини появи, особливості і призначення міжнародного освітньо-соціального проєкту ОЕСР PISA (Programme for International Student Assessment). Підкреслено факт його скерування не на точний вимір шкільних знань випускників середніх чи початкових шкіл, а на аналіз освітньої сфери даної країни й приблизну оцінку готовності молоді до несподіваних викликів майбутніх соціумів і ринків праці. В одній таблиці наведено дані для всіх держав, що разом з Україною взяли участь у вимірах PISA-2018. Доведено, що критика показників наших учнів, здійснена у біль шості наукових та журналістських публікаціях 2019-2020 років, включаючи наміри освітнього керівництва, є не тільки поверховими, але й позбавленими стратегічного бачення і перспективних пропозицій. Вони не враховують ані глобального зрушення від пандемії COVID-2019, ані нового скерування еволюції усього людства у найближчі роки. У статті передбачено неминучі зміни PISA й інших тестів, а також наведено авторське уявлення про ефективну стратегію розвитку освітньої сфери України у найближчі роки, яке спирається на врахування все більш помітного явища прискорення руху усього людства до його мудрого співжиття (ноосимбіозу) з усією біосферою.