ІСТОРИЧНА ТИПОЛОГІЯ КОНСТРУКТИВНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ СМИЧКА: ДО ПРОБЛЕМАТИКИ ВІОЛОНЧЕЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА

Abstract

Метою роботи є визначення основних історичних етапів конструктивної трансформації віолончельного смичка та її вплив на удосконалення художньої техніки віолончеліста. Методологія дослідження базується на історико-контекстному, історико-музикознавчому, історико-ретроспективному методах аналізу. Наукова новизна роботи полягає у дослідженні типологічної еволюції смичка в різних органологічно-національних культурах та вплив цих процесів на розвиток виконавського професіоналізму. Запропоновано типологію модифікацій смичка, що відповідає конкретному історичному часу та художньо-естетичним запитам епохи. Акцентуємо увагу на певних розбіжностях авторської історично-органологічної періодизації із загальноприйнятими у музикознавстві естетично-стильовими епохальними орієнтирами. Висновки. Дослідження еволюційних процесів в різних органологічно- національних культурах обумовило визначення певних типологічних моделей смичка, які модифікувалися на кожному історично-стильовому етапі в залежності від естетичних потреб часу. Проведений історико-ретроспективний аналіз конструктивної трансформації віолончельного смичка надав підстави для висновку, що його удосконалення сприяли зростанню художньо-виконавської техніки віолончеліста та спричинили суттєвий вплив на розвиток виконавського професіоналізму. Тривалий шлях, пройдений смичком від лукоподібної моделі до сучасного смичка, створеного за допомогою новітніх технологій сьогодення, обумовив значне збагачення художньо-виконавського діапазону віолончелістів та сприяв ускладненню та розширенню артикуляційної палітри, відтворенню різноманітних (нетрадиційні для звучання віолончелі) тембрів, збільшенню технічно-віртуозного потенціалу виконавців. Цей художньо-смисловий комплекс нових віолончельних якостей сприяє надзвичайному емоційному впливу на слухацьку аудиторію та відіграє важливу роль у відтворенні музичних творів самих різних історичних епох.