Концептуальні підходи формування організаційної структури підрозділів Державної прикордонної служби України

Abstract

Ключовою умовою досягнення успіху будь-яким суб’єктом господарювання (підприємством, установою, організацією і, зокрема, прикордонним підрозділом) є відповідність його організаційної структури визначеним місії (головній меті), цілям і функціональним завданням. Завдяки раціональній організаційній структурі, такий суб’єкт господарювання може гнучко реагувати на виклики та загрози і ефективно функціонувати у разі зміни обстановки. Якісне та повне виконання оперативно-службових завдань прикордонним підрозділом залежить від ситуації на державному кордоні України, організаційно-штатної структури прикордонного підрозділу, належної укомплектованості силами та засобами (вогнева міць, мобільність, автономність тощо), а також – рівня підготовки особового складу з виконання завдань за призначенням. Разом із тим, характер факторів, що впливають на ефективність виконання функціональних завдань прикордонним підрозділом є різнотипним: детермінованим і ймовірнісним. Метою статті є розроблення концептуальних підходів до формування організаційної структури прикордонного підрозділу на основі ймовірності успішного виконання завдань в умовах ресурсної невизначеності. У процесі дослідження були застосовані методи системного аналізу, що дали змогу визначити внутрішню структуру та взаємозв’язки прикордонного підрозділу із зовнішніми системами. За допомогою індуктивного та дедуктивного методів, розроблено типову схему формування організаційної структури суб’єкта господарювання та параметри ймовірнісної моделі. Використовуючи означені методи було визначено структурну взаємодію підрозділу Державної прикордонної служби України та застосовано ймовірнісно-детермінований підхід до процесу формування його організаційної структури. У статті проаналізовано існуючі підходи до формування організаційної структури підрозділів Державної прикордонної служби України. З’ясовано, що перелік функціональних завдань, які ставляться перед прикордонним підрозділом, є досить загальним. Декомпозиція завдань та їх проєкція на організаційну структуру носить нечіткий характер, який містить ймовірнісну складову. Акцентовано увагу, на значному впливі випадкових зовнішніх чинників на функціонування прикордонного підрозділу, що розглядається як система. Ключовим підходом, що пропонується, є визначення ефективності функціонування прикордонного підрозділу як ймовірність успішного виконання ним завдань в умовах обмежених ресурсів і лімітованого часу. В статті запропоновано розглядати величину забезпеченості ресурсами (в тому числі часовими) як таку, що має ймовірнісний характер. Отже, суть концептуального підходу до оцінювання ефективності функціонування прикордонного підрозділу полягає у визначенні ймовірності успішного виконання завдань в умовах ресурсної невизначеності. Використання такого підходу до оцінювання ефективності підрозділу дасть змогу провести моделювання його діяльності і визначити внутрішню структуру та взаємозв’язки із зовнішніми системами. В статті також розроблено типову схему формування організаційної структури суб’єкта господарювання та параметрів ймовірнісної моделі, показано їх структурну взаємодію. Зазначена схема є етапом ітераційного процесу уточнення та пошуку найбільш раціональної організаційної структури суб’єкта господарювання загалом. Водночас, у дослідженні запропоновано ймовірнісно-детермінований підхід до процесу формування організаційної структури прикордонного підрозділу. Науковою новизною дослідження є вдосконалення методу оцінювання ефективності суб’єктів господарювання шляхом зміни характеру ресурсного забезпечення з детермінованого на ймовірнісний. Теоретичною значущістю дослідження є застосування ймовірнісно-детермінованого підходу до процесу формування організаційної структури прикордонного підрозділу, зокрема, розробка показника ефективності функціонування прикордонного підрозділу, що є підґрунтям для опису методу аналізу організаційної структури в умовах ресурсної невизначеності. Практичне значення статті полягає у можливості наближення параметрів моделі функціонування суб’єктів господарювання до їх реальних характеристик, що дасть змогу розглянути варіанти структури підрозділів у різних умовах.