ПЕРСПЕКТИВИ НОВАЦІЙ РОЗВИТКУ СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ

Abstract

У статті розглянуто форми влаштування дітей-сиріт та дітей, які з певних причин втратили батьківське піклування: усиновлення, опіка та піклування, патронат, прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу. Визначено, що пріоритетним напрямом сімейної політики нашої держави є розвиток сімейної форми влаштування дітей і, відповідно, сімейного виховання. Проведено характеристику та окреслено особливості форм влаштування дітей, що залишились без батьківського піклування, які забезпечують комплексні заходи для фізичного, емоційного та соціального добробуту дитини, зокрема доступ до освіти та соціального розвитку. Визначено, що найбільш поширеною формою є усиновлення, що прирівнює усиновлену дитину до рідної, надаючи дитині нове стабільне оточення та правовий статус члена сім’ї. Використано комплексний підхід у контексті розвитку оптимальних форм влаштування дітей-сиріт в умовах війни з урахуванням особливостей внутрішньої політики, законодавства та викликів, пов’язаних із воєнними діями та гуманітарними кризами. Вивчено зарубіжний досвід таких країн, як Велика Британія, Польща, Швейцарія та Австралія, а також проаналізовано перспективи й актуальність його впровадження в Україні. Акцентовано увагу на такій формі влаштування дітей, як фостерна сім’я, що є популярною у Великобританії та включає емердженсі допомогу, короткострокове і довгострокове перебування в сім’ї, слідчий догляд; установи для тимчасового перебування дітей із наданням різноманітної підтримки у Польщі; передача діток опікунам-батькам відразу після народження, що сприяє зменшенню кількості дітей, які опиняються в дитячих будинках у Швейцарії; пріоритетна форма сімейного виховання та надання допомоги батькам для здійснення своїх батьківських обов’язків в Австралії. Підкреслено, що метою сімейної державної політики незмінно має бути забезпечення дітей належним вихованням та доглядом у сімейному оточенні.