АНТИКРИЗОВЕ ПУБЛІЧНЕ ВРЯДУВАННЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ТРАНСРЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СПІВПРАЦІ

Abstract

У статті розглядається специфіка антикризової публічно-владної координації трансрегіональної співпраці, яка вимагає не лише організаційних дій, але й дієвої медійної підтримки в контексті трансрегіонанальної співпраці. Вивчено застосування креативних підходів та нових ідей трансрегіональної співпраці України та зарубіжних партнерів, яке потребує оновлення саме в поширенні кейсів успіху, співпраці, а також бази контактів між економічними суб’єктами. Встановлено ознаки економічного розвитку України під час війни, які засвідчили можливості адаптивності та пристосування до кризових умов. З’ясовано значення досвіду трансрегіональної співпраці та його економічної ефективності вимагає моніторингу та експертних висновків. У статті застосовуються фахові методичні засоби сучасних наук державного управління. Вивчаються можливості створення профілю транскордонної та трансрегіональної співпраці з метою підвищення її ефективності та компенсації економічних втрат. Оцінюється процес антикризового осягнення всього смислового та інформаційного поля управлінських рішень. Розкрито чинники надання рекомендацій стосовно посилення зусиль в рамках конкретного завданням. Увага приділяється інституалізації антикризового менеджменту в умовах військових дій та воєнного стану, яка є актуальним завданням трансформації державно-управлінської структури сучасної України. З’ясовано, що сучасні реалії російсько-української війни довели, нагальність оперативного реагування на кризи і ризики. Вказане реагування є запорукою стійкості та ефективності антикризового врядування. Встановлено, що запровадження нових управлінських технологій антикризового менеджменту передбачає трансформацію всіх ланок урядування. Доведено, що в умовах війни відбувається «вимивання» кваліфікованих кадрів через військові дії. Встановлено, що державні компанії та підприємства України належним чином мотивовані через військові загрози. Розкрито значення планів та визначених показників роботи, яке доповнює цілеспрямовані зусилля щодо підвищення якості транскордонної взаємодії. З’ясовано, що бачення процесів в їх динаміці та відповідно до фактичних даних. Доведено, вирішальне значення осягнення, координації та повного інформування всіх ланок стосовно статистики діяльності підприємств і компаній. Зроблено висновок, що найважливішим чинником є формування механізму запобігання нестабільності та ризиками є моніторинг поточної ситуації. Зазначено, що антикризові реформи трансрегіональної співпраці вимагають модифікації вітчизняних структур публічного врядування. Встановлено, що першочерговими завданнями антикризового врядування трансрегіональної співпраці є об’єднання інформації щодо трансрегіональних економічних контактів, трансферу технологій, залучення інвестицій тощо.