ТРАНСФОРМАТИВНА ОСВІТА В УМОВАХ “ПЛИННОЇ МОДЕРНОСТІ”: ОКРЕСЛЕННЯ ПРОБЛЕМНОГО ПОЛЯ

Abstract

Теоретичні засади трансформативної освіти передбачають відхід від дидактики, де навчання сконцентровувалося на трансляції знань. Релевантними є дидактичні моделі, де створюється ресурс знань залежно від потреб й запитів учасників освітньої взаємодії. Ці моделі не ґрунтуються на репродуктивному отриманні готових знань. Вони є генеративними й реалізуються у концептах “пізнавальної гнучкості”, “пізнавальної генеративності”, “соціальної взаємодії”. Релевантність трансформативного підходу у практиках освіти дозволяє їх розглянути як практики свободи, як практики відкритого знання, яка здобувається шляхом самостійної взаємодії суб’єктів навчання і презентує функціонування освітньої діяльності як пластичної, гнучкої й самоорганізованої дидактичної системи. Вона спрямовується на перспективне осмислення проблемних ситуацій (передбачає можливість вирішувати проблеми й уміння виокремлювати нові), здатність суб’єктів навчальної діяльності до самоорганізації та взаємодії, розвиток у них здібностей до перетворення у руслі життєвих стратегій і практик. Йдеться не лише про створення нового ресурсу знань у процесі навчання, але й про розвиток трансформативних здібностей особистості. У навчанні відбувається її самовибудовування, самозміна тощо. Зміст навчальної діяльності уподібнюється до процесу, результатом якого є вихідні дані для подальших трансформаційних дій. Засадничою ідеєю трансформативної освіти є визнання того, що людина не є сталою константою, а такою що постійно долає границі (межі) своєї індивідуальності. Вона демонструє здатність перелаштовуватися відповідно до умов – обирати адекватні рішення, у граничних проявах свого досвіду долати власні межі і актуалізуватися у своїх відношеннях з Іншим, на основі переосмислення власного досвіду самозмінення. Освітній процес постає як гнучкий і варіативний й зорієнтований на розкриття внутрішнього потенціалу людини, задоволення її індивідуальних потреб та інтересів. Йдеться про створення освітнього простору свободи, у якому відбувається трансформація, самотворення особистості. Границя є вихідним поняттям цього проєкту. Релевантною ідеєю трансформативної освіти є її презентація як простору свободи, в якому суб’єкти навчання отримують можливість вільного самовираження і вільного вибору того, що їх цікавить. Епістемологічний потенціал трансформативної освіти полягає у тому, що вона створює методологічну базу для поліфункціонального підходу щодо діагностики й вирішення як суспільних проблем, так і проблем освіти зокрема.