Історична соціологія Михайла Грушевського

Abstract

Метою статті є аналіз поглядів Михайла Грушевського у парадигмі історичної соціології, визначення його внеску в розвиток дослідницького напряму. Методологія дослідження має міждисциплінарний характер. Її основою є історико-соціологічна дослідницька опція, що передбачає застосування проблемного методу наукового пізнання. Визначенню основних засад концепції історичної соціології М. Грушевського сприяли методи системного аналізу та аналогій, компаративізму. При роботі над проблемою дотримано принципів системності, об’єктивності, комплексності, що дозволило всебічно розглянути обрану для дослідження проблему. Наукова новизна роботи полягає у актуалізації проблеми наукового доробку М. Грушевського в напрямі історичної соціології, комплексному дослідженні поглядів науковця. Висновки. Доробок Михайла Грушевського в історичній соціології умовно можна розділити на два напрями. З одного боку, це практична діяльність, що сприяла інституалізації історико-соціологічних досліджень в українській науці. Інший напрям був пов'язаний з теоретичними напрацюваннями М. Грушевського у площині історичної соціології. Історик сформував власну візію соціальної еволюції, що отримала назву «генетичної соціології». Дослідницька концепція мала комплексний характер у трактуванні рушіїв суспільного поступу. М. Грушевський виділив три стадії суспільного розвитку, відповідно до домінування колективних чи індивідуальних тенденцій, що змінювали одна одну. Теоретизуючи над соціальною еволюцією, науковець також сформував бачення розвитку інститутів влади, приватної власності. Висновки М. Грушевського в площині історичної соціології були сучасними, а в окремих аспектах досить прогресивними для наукового поступу початку ХХ ст.