Сценічне мистецтво Китаю у діалозі культур прикладі опери Тань Дуня «Перший імператор»

Abstract

У контексті формування сценічної культури Китаю виникає певна ритуальність у її функціонуванні. Насамперед це пояснюється тенденцією до збереження власних унікальних культурно-мистецьких кодів, які є носіями філософського світосприйняття нації. Наголошено, що між розвитком європейського сценічного мистецтва та китайського є певні відмінності, які полягають насамперед у різних культурно-історичних передумовах розвитку. Водночас виокремлено подібні складові у причинах що спонукали оновлення та створення міжкультурного діалогу (пошук нової мистецької мови, нових засобів виразності та ін.). Діалог культур Заходу та Сходу розглядається з позицій взаємовпливу та взаємодії провідних культур двох мистецьких світів між собою. У сценічному мистецтві виокремлено жанр театрально-музичного дійства, а саме оперного мистецтва, яке власне й дозволяє подолати умовності щодо сприйняття будь-якого мистецького явища. Звернення до творчості Тань Дуня обґрунтовано тим фактом, що його опера «Перший імператор» може бути трактована як концептуально-цілісний феномен, який ґрунтується на філософському мисленні відповідно до конфуціанства –  «один плюс один буде один» – демонструє яскравий приклад утворення нового мистецького продукту з позицій взаємопроникнення, взаємодії та асиміляції різностильових компонентів мистецтва Схід-Захід. Тань Дунь є одним із найяскравіших представників азіатського авангарду та китайської «Нової хвилі», поєднуючи у своїй творчості національні традиції та явища сучасного західного мистецтва. У висновках зазначено, що композитор синтезує західну оперу та цзінцзюй на рівні мови (китайська, англійська), сценічного рішення, типажу персонажів та акторів, музичних особливостей щодо реалізації вокальної та інструментальної реалізації.