Концепт пам’яті в романі Салмана Рушді “Північні діти”: ідіостильові маршрути повернення додому

Abstract

У статті запропоновано прочитання роману Салмана Рушді Опівнічні діти крізь призму концепту пам’яті, який розгортається в текстових і підтекстових домінантах. Метою розвідки є дослідити індивідуально-авторську модель ідентичності в романі Салмана Рушді, зокрема з’ясувати основні текстові механізми конструювання концепту пам’яті. Ідентичність у романі британського письменника моделюється образами й реалізованими ними мотивами. Мотив “консервації плодів” (що тотожно консервації пам’яті), дублікатами якого є мотиви герметизації, закритості, сховку, фрагментарності, дірявості, непокори, свободи, реалізується образами гастрономічного коду (маринади, соуси, плоди, риба, рис), антропоморфного коду (ніс, палець, волосся), атрибутивного коду (простирадло, кухня, білизняна скриня, скринька на коліщатках, комора, кошики, банки, ящики, мішки, горіхи, зерна, яйця). Смисловим ключем образів і мотивів, що зберігають у собі пам’ять, є символіка вічності, неперервності, самодостатності, повернення, повторення, циклічності, безперервності (через образи круглої форми). Концепт забуття як один зі складників концепту пам’яті експлікується мотивами розпорошення, руйнації, розпадання. Одночасно поверненням спогадів, нівелюванням забуття є магічний танець пророка (як відтворення ритуалу ініціації із семантикою навіювання через мотиви кружляння, коловерті, циклічності), писання (як сакральна дія), сни (як моделювання спогадів про майбутнє).