ВПЛИВ ДОВГОТРИВАЛОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ РІЗНОТИПНИХ ПАЛЬОВИХ ТА ІНШИХ ФУНДАМЕНТІВ У ЗАТОРФОВАНИХ ГРУНТАХ НА ЗМІНУ КАТЕГОРІЙ ТЕХНІЧНИХ СТАНІВ БУДИНКІВ В УМОВАХ УЩІЛЬНЕНОЇ ЗАБУДОВИ

Abstract

Розглянуто групу з трьох будинків у центральній частині м. Львова. Один з них, будинок № 23-А, збудований в середині цієї групи 45 років тому і, згідно з чинними нормативнимидокументами є новобудовою по відношенню до інших будинків цієї групи. Розглянуті будинки на час проектування не були розраховані на зусилля, що виникають при їх взаємодії через основу. Особливо це стосується будинку № 23-А, в якому під торцеві цегляні стіни виконано пальові фундаменти на набивних залізобетонних круглих висячих палях довжиною до 9 м. Під колони рамного каркасу виконано пальові фундаменти із забивних залізобетонних коротких пірамідальних паль довжиною 2 м, що за умовами взаємодії з ґрунтовою основою є ущільнюючі та висячі.Геодезичним методом зафіксовано вертикальні переміщення будинків відносно умовного нульового рівня. Зафіксований деформований стан будинків інтегрально враховує і деформований стан ґрунтів основи під їх фундаментами. Отримані нахили та прогини остовів будинків порівняні з граничним значенням. Фактичний прогин будинку № 23-А перевищує максимальне граничне осідання Smax,u=0,1м для такого типу будинків. Відсутність стабільності осідань існуючих різнотипних фундаментів суміжних будинків та їхрізкі перепади пов’язані з конструктивними особливостями фундаментів та різним характером їх роботи в межах фіксованих інженерно-геологічних умов ділянки будівництва. Застосування у пальових фундаментах будинку паль різних типів за характером їх роботи спричинило разом із погіршенням інженерно-геологічного стану основ, значні прогини будинку за рахунок нерівномірних осідань різних типів пальових фундаментів.Проведений аналіз отриманих характерних геометричних параметрів будівель вказує на те, що жорсткість несучих та самонесучих стін та відповідно і просторова жорсткість самих будинків зменшується в процесі довготривалої експлуатації.