СПІВВІДНОШEННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОГОВОРУ ТА МІЖНАРОДНОГО ЗВИЧАЮ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ МІЖНАРОДНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА

Abstract

Як відомо, у міжнародному публічному праві відсутня ієрархія джерел права. Однак в практиці виникають спірні ситуації, коли правовідносини підлягають правовому регулюванню різними джерелами права. Особливо це проявляється у випадку міжнародного звичаю та міжнародного договору. Метою наукової статті є дослідження проблем співвідношення та взаємодії міжнародного договору та міжнародного звичаю в різних аспектах їх існування, а саме в аспектах їх виникнення, дотримання та застосування. У статті особливо детальна увага присвячена правовому аналізу проблематики співвідношення міжнародного договору та міжнародного звичаю в судовій практиці Міжнародного суду Організації Об’єднаних Націй. Аналізується зокрема справа про континентальний шельф Північного моря (1969 рік), а також справа про військову та напіввійськову діяльність у Нікарагуа та проти Нікарагуа (1986 рік). На підставі аналізованих матеріалів автор статті дійшов висновку, що, по-перше, міжнародний договір може містити в собі звичаєві норми, які вже існували та діяли ще до його укладення; по-друге, міжнародний договір може бути останнім етапом у процесі формування звичаєвої норми; і, по-третє, міжнародний договір може запропонувати нові правові норми, які завдяки підтвердженню подальшою практикою суб’єктів міжнародного права можуть стати підґрунтям для створення нового міжнародного звичаю. Крім того, робиться висновок, що міжнародні звичаї та міжнародні договори можуть існувати та діяти паралельно. Однак, навіть якщо договірна та звичаєва норми ідентичні за своїм змістом, а суб’єкти міжнародного права, які перебувають у спірних правовідносинах, зв’язані як одним, так й іншим джерелом права, з точки зору застосування цих ідентичних норм вони існують незалежно одна від одної.