ЦИФРОВІ ВЕКТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ “ІНФРАСТРУКТУРНОГО ПОЛОТНА” КРАЇНИ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ КОРИСТІ ТА ЗАГРОЗИ

Abstract

У статті описується процес становлення та розвитку цифрової інфраструктури й розглядаються зміни, що відбуваються в результаті цього, у різних секторах та сферах суспільного життя. Автори стверджують, що ефективна робота інфраструктури насьогодні неабияка залежить від новітній технології які пришвидшують хід цифрової трансформації “інфраструктурного полотна” країни. Разом з тим, цифрова інфраструктура здатна якісно змінити екосистему національної економіки, сформувати нові механізми, методи управління, налагодити миттєву співпрацю через мережеві сервіси, напрацювати подальші інноваційні напрями її розвитку. Автори розглядають опорну та сервісну цифрові інфраструктури. У статті представлено порівняння кожної з них та зазначено, що синергетичний потенціал соціальних, мобільних, хмарних технологій, технологій аналізу даних, Інтернету речей, окремо та в сукупності, здатні привести до трансформаційних змін у державному управлінні та зробити державний сектор ефективним, реактивним, ціннісним. В підсумку зазначимо, що становлення цифрової інфраструктури, процес повсюдний, складний та поступовий, але надає великі можливості для розвитку суб’єктів ринку всіх сфер економіки при використанні інформаційних технологій, які є основою для перетворень у суспільстві з урахуванням матеріальних та соціальних цінностей. До небезпек та загроз, що виникають  в результаті відцифрування інфраструктури віднесено: кіберзлочинність (досить часто до роботи анонімних хакерських угрупувань та викрадень даних причетні навіть окремі держави); цифрова нерівність та дискримінація; відсутність гарантії цифрових прав. У статті названо соціально-економічні вигоди, корисності від функціонування цифрової інфраструктури, серед чого: впровадження електронного документообігу; більш відкритий та доступний ринок; підвищення рівня виробництва; спрощення фінансових операцій, підвищення ролі електронних та цифрових грошей; розвиток можливостей дистанційної роботи; зниження собівартості товарів та послуг; зниження рівня бюрократії; уможливлює інтегральну взаємодію віртуального та фізичного, тобто створює кіберфізичний простір.