ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Abstract

У статті досліджено особливості функціонування закладів вищої освіти в період дії правового режиму воєнного стану та визначено основні причини трансформаційних змін в організації освітнього процесу. Підтверджено, що право на освіту є гарантованим міжнародним та національним законодавством правом людини та елементом її правового статусу у сучасному світі. З'ясовано, що освітня сфера зазнала руйнівних наслідків у результаті збройної агресії російської федерації, які полягають у колосальних збитках матеріального та нематеріального характеру: так, велику кількість закладів вищої освіти було зруйновано та пошкоджено, що безпосередньо негативно впливає на майбутній професійний та науковий потенціал країни та прогресивний розвиток молоді. Розглянуто інституційне та нормативне забезпечення освітнього процесу в умовах війни. Окрему увагу присвячено дослідженню інструментів міжнародної підтримки освітніх проєктів, які продовжують свою роботу в Україні. Визначено, що міжнародна співпраця у сфері вищої освіти із залученням міжнародних організацій та проєктів дозволяє підтримувати освітній рівень здобувачів та забезпечує ширші можливості їх залучення до європейського ринку праці на паритетних умовах. Увагу присвячено дослідженню внутрішньосистемних перетворюючих процесів в організації навчального процесу в закладах вищої освіти. Так, було визначено, що дистанційна форма навчання посіла ключове місце, що має як позитивні, так і негативні наслідки. Окремо відзначено роль на вплив цифровізації освіти, яка має стати одним із перспективних напрямів розвитку досліджуваної сфери. Також відзначено негативний вплив зменшення фінансування освітньої сфери у зв'язку з війною та необхідністю бюджетного перерозподілу коштів. Зроблено обґрунтовані висновки про основні трансформаційні зміни у діяльності закладів вищої освіти, визначено ключові проблеми та критичні місця освітньої сфери. Підсумовано, що інноваційні підходи та запровадження інноваційних інструментів у вищій освіті повинні стати перманентним та невід'ємним елементом освітньої діяльності для стабілізації можливості поєднувати конкурентоспроможний попит та інноваційну наукову пропозицію в умовах адаптації учасників освітнього процесу до нових умов.