ЗАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ПРЕСИ НА ТЛІ «ВЕСНИ НАРОДІВ»: МІРА КАЗУАЛЬНОСТІ ТА ЗМІСТ ВЗАЄМОВПЛИВІВ

Abstract

У статті розглянуто передумови виникнення феномену української релігійної преси в культурно-історичних умовах національного пробудження українців Галичини першої половини ХІХ ст. Дослідження ґрунтується на фактологічній базі з історії краю, Церкви, мови, культури, національної преси та державності. Встановлено історичні обставини, що сприяли рухові культурно-національному відродженню галичан від 30-х років ХІХ ст. до «Весни народів» 1848–1849 рр., зокрема зміни на політичній карті Східної та Західної Європи наприкінці XVIII ст. – початку XIX ст. У роботі описані основні аспекти цього руху – формування релігійної освіти греко-католицького духовенства, шкільництва, відродження Галицької митрополії, в рамках якої греко-католицьке духовенство розпочало інтенсивну роботу з пошуку культурної та національної моделі самобутності галичан-русинів, укладання корпусу знань з української етнографії, проведення інтенсивних філологічних досліджень, встановлення стандарту літературної мови, налагодження випуску підручників, заснування бібліотек, а також утвердження української преси, зокрема релігійної. З’ясовано, що уперше проєкт українського періодичного видання, призначеного для служителів Церкви під назвою «Бібліотека бесід духовних», був розроблений у 30-х – 40-х рр.. XIX ст. о. Йосипом Левицьким з метою спонукання духовенства проповідувати українською народною мовою. Встановлено, зокрема, що причина не реалізації проєкту – це «вето» митрополита Української греко-католицької церкви Михайла Левицького. Проаналізовано тематику та визначено читацьке призначення першого релігійного часопису «Поученія Церковныя», започаткованого у 1853 р. як додаток до «Зорі Галицької» — першого українського журналу, заснованого у Львові під час революційних подій 1848 р. як фактично друкований орган  Головної Руської Ради.