ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ ТА ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ

Abstract

Метою статті є виявлення проблем правового регулювання соціальних гарантій особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації. Однією із основ для забезпечення ефективної роботи органу, який забезпечує безпеку держави та суспільства у будь-якій сфері, є якісне правове регулювання правового статусу, соціальних гарантій його особового складу, забезпечення його вмотивованості у реалізації своїх повноважень. Для досягнення зазначеної цілі необхідним є виявлення усіх наявних проблем правового регулювання соціальних гарантій особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, усвідомлення їх сутності та причин з метою подальшого їх подолання. Метою статті є виявлення проблем правового регулювання соціальних гарантій особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. У статті акцентується увага на актуальності дослідження проблем правового регулювання надання соціальних гарантій особовому складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації. Зауважено про стан науково-теоретичного дослідження зазначеного питання. Розкрито окремі позиції вчених з питань проблем надання соціальних гарантій зазначеному колу осіб. Здійснено власні висновки щодо наявних проблем правового регулювання надання соціальних гарантій особовому складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації. Серед яких запропоновано виокремлювати: загальні проблеми соціально-забезпечувальної галузі, які екстраполюються у сферу надання соціальних гарантій досліджуваним спеціальним суб'єктам; проблеми несформованості загальної парадигми системи соціальних гарантій особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, соціально-забезпечувального правового статусу відповідних спеціальних суб'єктів соціального забезпечення; недоліки змістового наповнення нормативно-правових актів, що регулюють окремі види соціальних гарантій: грошового забезпечення, матеріального забезпечення, санаторно-курортного та медичного забезпечення, додаткових соціальних гарантій особового складу (адресних пільг, допомог), пенсійного забезпечення тощо.