ІМІТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ: СУТНІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА РІЗНОВИДИ, ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

Abstract

У статті розглянуто особливості застосування імітаційних технологій навчання у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів у вищій школі. Доведено, що імітаційні технології навчання є основним засобом формування практичних професійних умінь і навичок студентів в умовах штучно створеного освітнього середовища ЗВО. Уточнено розуміння основних дефініцій проблеми дослідження, а саме: імітаційні технології у вищій школі (сукупність освітніх методів, дій та процедур відтворення в умовах ЗВО процесів, що відбуваються в реальній професійній діяльності майбутніх фахівців); імітаційне навчання у вищій школі (педагогічна взаємодія викладачів і студентів, що дозволяє через застосування імітації та гри, принципів і способів активних дій забезпечити процес самоствердження і саморозвитку кожної конкретної особистості). Розглянуто класифікацію імітаційних технології навчання за наявністю ролей (ігрові та неігрові). Визначено й охарактеризовано основні різновиди імітаційних технологій навчання (розігрування ролей (інсценування); ігрове проєктування; дидактична гра; рольова гра; стажування із виконанням посадової ролі; імітаційний тренінг; навчання дією («Learning by doing»); комп’ютерні (машинні) симуляції; метод конкретних ситуацій (ситуація-проблема, ситуація-оцінка, ситуація-ілюстрація, ситуація-вправа)). Визначено переваги (нестандартне інтерактивне спілкування студентів, комфортні умови навчання, підвищення продуктивності освітнього процесу; низька вартість помилки у процесі впровадження імітаційних технологій навчання, гнучкість та активність, свобода від обмежень) та недоліки цієї групи технологій (складність у підготовці, моделюванні та контролі ігрових ситуацій, необхідність виконання тренерських і режисерських функцій, непередбачуваний хід розвитку гри). Експериментально доведено, що імітаційні технології навчання ефективно використовують імпровізаційні можливості студентів у побудові освітнього процесу, сприяють підвищенню якості освіти у ЗВО та розвитку переконань майбутніх викладачів щодо результативності університетської професійної підготовки. The article examines the peculiarities of the application of simulation learning technologies in the process of professional training of future teachers in higher education. It has been proved that simulation learning technologies usage is a primary way of forming practical professional skills and abilities of students in the conditions of artificially created educational environment. The understanding of the main definitions of the research problem has been clarified, namely: simulation technologies in higher education (a set of educational methods, actions and procedures in the conditions of higher education processes occurring in the professional activity of future specialists); imitation training in higher education (pedagogical interaction of teachers and students, which allows through the use of imitations, games, principles and methods of active action to ensure the process of self-affirmation and self-development of each student). The classification of simulation learning technologies according to the presence of roles (game and non-game technologies) have been examined. The main types of simulation learning technologies have been defined and characterized: game design, didactic game, role play, internship with job role, simulation training, learning by doing, computer simulations; method of specific situations (situation-problem, situation-assessment, situation-illustration, situation- exercise)). The advantages (non-standard interactive communication of students, comfortable learning conditions, increased productivity of the educational process; low cost of error in the implementation of simulation learning technologies, flexibility, freedom from restrictions) and disadvantages of this group of technologies (difficulty in preparing, modelling and controlling game situations, the need to perform coaching and directing functions, the unpredictable course of the game) have been examined and defined. It was experimentally proven that simulation teaching technologies effectively use students’ improvisational opportunities in building of the educational process, contribute to increasing of the quality of education and developing of the beliefs of future teachers about the effectiveness of university training.