{"title":"Образ жінки у сатиричній графіці українського часопису «Червоний перець» під час становлення радянського режиму 20-30 рр. XХ століття","authors":"V. Mykhalevych, Ivan Bratus","doi":"10.51209/platform.1.7.2023.124-141","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті зазначається, що візуальний контент сатиричних радянських видань 20-30-х рр. XX ст. стає важливим ідеологічним інструментом пропаганди, через який формується менталітет радянської людини. Розуміючи значну роль жінки та традиційне ставлення до неї в українському суспільстві, більшовицький режим робив жіночий образ одним із найвагоміших пропагандистських маркерів на сторінках сатиричної періодики України 20-30 х рр. XX ст. Тому після жовтневого перевороту 1917 р. відбувається зміна тенденції в зображенні образу жінки. \nЗазначається, що на сторінках одного з найпопулярніших українських сатиричних часописів – «Червоний перець» – жінка здебільшого постає, з одного боку, в образі відверто пропагандистської «плакатної» життєрадісної робітниці, а з іншого – «непманши» та модниці, що повинна викликати у глядача засудження. \nМи дослідили й те, що паралельно у сатиричній графіці художників «Червоного перцю» (О. Довгаля, Л. Каплана, А. Петрицького) прослідковуються зображення реальних ситуацій, що відображають життя радянської жінки 20-30-х рр. XX ст., а саме: нехтування правами жінок, проблема матерів-одиначок, соціально-побутові труднощі молодих жінок із вищою освітою, табу на сексуальну поінформованість, цькування модних дівчат, тощо. Для повноти розуміння візуального контенту часопису в роботі розглядаються пропагандистські зразки сатиричних ілюстрацій Н. Карповського та Б. Фрідкіна, що висвітлюють ідеалізований образ радянської жінки. \nУ статті наголошується, що більшість карикатур у «Червоному перці» мають виразну плакатність та умовність зображення, у яких можна спостерігати різноманітні модерністські течії початку XX ст.","PeriodicalId":227486,"journal":{"name":"ART-platFORM","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"ART-platFORM","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.51209/platform.1.7.2023.124-141","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті зазначається, що візуальний контент сатиричних радянських видань 20-30-х рр. XX ст. стає важливим ідеологічним інструментом пропаганди, через який формується менталітет радянської людини. Розуміючи значну роль жінки та традиційне ставлення до неї в українському суспільстві, більшовицький режим робив жіночий образ одним із найвагоміших пропагандистських маркерів на сторінках сатиричної періодики України 20-30 х рр. XX ст. Тому після жовтневого перевороту 1917 р. відбувається зміна тенденції в зображенні образу жінки.
Зазначається, що на сторінках одного з найпопулярніших українських сатиричних часописів – «Червоний перець» – жінка здебільшого постає, з одного боку, в образі відверто пропагандистської «плакатної» життєрадісної робітниці, а з іншого – «непманши» та модниці, що повинна викликати у глядача засудження.
Ми дослідили й те, що паралельно у сатиричній графіці художників «Червоного перцю» (О. Довгаля, Л. Каплана, А. Петрицького) прослідковуються зображення реальних ситуацій, що відображають життя радянської жінки 20-30-х рр. XX ст., а саме: нехтування правами жінок, проблема матерів-одиначок, соціально-побутові труднощі молодих жінок із вищою освітою, табу на сексуальну поінформованість, цькування модних дівчат, тощо. Для повноти розуміння візуального контенту часопису в роботі розглядаються пропагандистські зразки сатиричних ілюстрацій Н. Карповського та Б. Фрідкіна, що висвітлюють ідеалізований образ радянської жінки.
У статті наголошується, що більшість карикатур у «Червоному перці» мають виразну плакатність та умовність зображення, у яких можна спостерігати різноманітні модерністські течії початку XX ст.