КЛІНІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ АНТИДИСБІОТНЧНОГО ЗАСОБУ «ЛІЗОЦИМ-ФОРТЕ» У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ СЛИННИХ ЗАЛОЗ НА ТЛІ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ ПАТОЛОГІЇ

Abstract

Слинні залози чітко реагують на патологічні зміни гепатобіліарної системи, що проявляються зміною кі-лькості та якості слиновиділення. Метою нашого дослідження було визначити ефективність застосування антидисбіотичного гепатопротектора «Лізоцим-форте» на стан слинних залоз та органів порожнини рота у хворих із сіалозом на тлі гепатобіліарної патології. Обстежено 90 осіб, з яких у 66 хворих, що знаходилися на лікуванні з приводу патології гепатобіліарної системи, діагностували сіалоз привушної залози. Для співстав-лення результатів дослідження, були залучені 24 практично здорових особи.Стан гепатобіліарної системи оцінювали за допомогою біохімічного дослідження сироватки крові об-стежених. Ступінь запального процесу визначали на основі показника біохімічного маркера запалення (МДА), антиоксидантного ферменту каталази. Визначали антиоксидантно-прооксидантний індекс та ступінь дисбіозу. У порожнині рота визначали індекс гігієни, папілярно-маргінально-альвеолярний індекс та індекс кро-воточивості. Стан слинних залоз діагностували за допомогою даних біохімічного дослідження нестимульова-ної ротової рідини, швидкості слиновиділення та рH змішаної слини.За результатами проведених досліджень встановлено, що у хворих із гепатобіліарною патологією спо-стерігається захворювання слинних залоз та органів порожнини рота. Доведено, що при гіпосалівації збільшу-ється ймовірність виникнення захворювань пародонту. Включення до комплексної терапії антидисбіотичного препарату «Лізоцим-форте» значно покращує досліджувані показники у даних осіб, що дає підставу рекомен-дувати його для клінічного використання з метою профілактики та лікування сіалозу та патології гепатобілі-арного тракту.