Граматична своєрідність ідіостилю Ірини Жиленко: семантичні різновиди суб’єкта у структурі речення

Abstract

У статті проаналізовано граматичні особливості ідіостилю Ірини Жиленко. Основну увагу приділено встановленню семантичних різновидів суб’єкта в поетичних творах письменниці. Суб’єкт визначено як залежний від предиката компонент реченнєвої конструкції. Здійснено порівняльний аналіз валентності й залежності. Обґрунтовано доцільність теорії синтаксичної залежності для аналізу семантико-синтаксичної структури речення. Визначено основні різновиди предикатних компонентів: предикати дії, процесу, стану та якості. Аналіз семантичного вираження суб’єктів, залежних від предикатів, дозволив виокремити 4 семантичні групи. Зафіксовано, що у першій групі суб’єкт позначає номінацію особи / істоти. Друга група репрезентує номінації суб’єкта, який стосується навколишнього середовища (істоти / предмети). До третьої групи належить суб’єкт, що виражає предметне значення. До четвертої групи зарахований імпліцитний суб’єкт (лексично невиражений суб’єкт стану), який має нульове вираження. Виявлено, що в першій та третій групах компоненти реченнєвих конструкцій переважно формують предикати дії та процесу. Друга група репрезентує наявність у реченнях предикатів дії, процесу, стану та якості. У четвертій групі в реченнєвих структурах наявний предикат стану. Доведено, що реченнєві конструкції Ірини Жиленко містять оригінальні образи, це пояснює незвичне поєднання залежного від предиката суб’єкта. Для творчого стилю письменниці характерне використання суб’єкта як у препозиції щодо предиката, так і в постпозиції.