ОБРАЗ ДУШІ В ЛІРИЦІ МИКОЛИ РУБЦОВА І ЙОГО МОВНА РЕАЛІЗАЦІЯ

Abstract

Стаття присвячена виявленню і аналізу провідних мотивів лірики видатного представника другої половини ХХ сторіччя Миколи Рубцова. Аналіз текстів поета свідчить, що найбільш частотними у його поетичному словнику є слова «душа», «дорога» (шлях), «світло», «батьківщина». Ці слова, на думку ряду дослідників, є ключовими в поезії Миколи Рубцова. Особливе місце в його ліриці займає словообраз душі, за допомогою якого поет висловлює своє ставлення до світу. Найчастіше у поета слово «душа» вживається у значенні внутрішнього світу людини і її почуттів, переживань і настроїв. Дуже часто зустрічається в ліриці Миколи Рубцова образ «душі», що зображує певний стан автора (надію, тривогу, любов, волю, пер еляк, сумнів). У багатьох віршах душа відчуває вплив ззовні. Це стає причиною певн ого стану ліричного героя. Світіння душі – найяскравіший і частотний мотив в ліриці поета. У той ж е час Рубцов описує і зворотний процес, коли душа безпосередньо впливає на світ (вірш «Весна на море»). У частині віршів Миколи Рубцова душа виступає синонімом характеру, наприклад, «сильна душа». Дуже часто слово «душа» є римоутворюючим. За спостереженням дослідників (Вадим Кожинов), рима «глуши – души» (рос.) переважає в поезії Рубцова. Словесний образ душі у віршах поета додає неповторного значення мотиву дороги, який часто зустрічається у Рубцова. Мотив шляху і шукань перетворюється в поезії на один з найважливіших християнських мотивів російської класики – мотив мандрівництва. Це дозволяє говорити про філософське звучання поезії Миколи Рубцова.