ПРАГМАТИКА ТА СЕМАНТИКА ЕКСПРЕСИВІВ

Abstract

Статтю присвячено розгляду мовленнєвих актів, які відносяться до класу експресивів. Загальне структурне членування людського мовлення детерміновано типологічною диференціацією мовленнєвих актів, що становлять живий мовленнєвий простір. Ідентифікацією різних типів висловлювань, їх структурним та функціональним аналізом займається теорія мовленнєвих актів. Експресивність мовлення, його прояв відноситься до кардинальних і досить популярних лінгвістичних проблем, оскільки вона пов’язана з емоційним ставленням мовця до адресата і до змісту мовлення. Метою запропонованої розвідки є дослідження природи та складу класу експресивів. Експресиви можна в цілому охарактеризувати як двосторонній мовленнєвий акт, який може виступати у функції ініціації діалогічної інтеракції або бути реакцією на зовнішній (вербальний чи невербальний) стимул, але, як правило, експресиви починають інтеракцію, вони здійснюються як би «поза мовленнєвим контекстом». Експресивні мовні акти розглядаються як акти, що реалізують інтенцію вираження психологічного стану та здійснення емоційного впливу на адресата. Умовами успішності експресивів є такі: емоційний стан або емоційне ставлення мовця; позитивна чи негативна зарядженість експресивних висловлювань; умова щирості. До складу експресивів включають мовленнєві акти оцінки, оскільки вони є «приватним випадком» оцінних мовленнєвих актів. Пропонується виділяти в межах класу експресивів два підкласи мовленнєвих актів: соціативи – мовленнєві акти вираження визнання мовцем слухача як члена однієї з ним соціальної групи, що виражається у певних стандартних ситуаціях (вітання, вибачення, привітання, співчуття, подяка, жаль, тост, співчуття, благословення); емотиви – мовленнєві акти вираження емотивно-оціночного відношення та емоційного впливу, до яких мовець вдається як до санкцій, що регулюють виконання слухачем своїх соціальних та міжособистісних ролей (похвала, осуд, комплімент, образа). Ці мовленнєві акти здійснюються з різними цілями, за різних умов, спираються на різні канонічні мовленнєві та категоріальні ситуації.